Знай, любовью душа лечится
Инок59
Мы живём в зазеркалье:-
привыкли,
Мы разбавили совесть,-
*водицей*.
Стань на улице:-
*помогите*, крикни,
Обернутся в толпе,
единицы…
Осеняя крестом:-
*оболочку*,
Мы молитвою,
душу не лечим.
Дел мирских:-
*вынуждает срочность*,
Знамо дело:-
*впереди вечность*.
Наш *мирок*,
нам всего дороже,
И тогда лишь,
к ОТЦУ взываем,
Когда небо с нас,
спросит строже,
А за что:-
мы, не понимаем…
И плетёмся в ХРАМ,
по привычке,
И привычные:-
*льём* стенания.
Нет,
к Отцу обратиться лично,
Со смирением,
и покаянием…
Вот ужо,
мы погрязли в гордыне,
Мы привыкли,
сейчас и сразу.
Бог скорбит:-
нет почтенья в сыне,
Знать,
во тьме пребывает разум…
А так просто прийти,
за прощением,
Знай,
любовью душа лечится.
Суету прочь,
долой сомнения,
И откроются,
врата вечности…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
