Верно прожитые дни,
Если с верою они.
Радость в вере обретёшь,
А сомненья прочь гони!
акростих
Сорвался в пропасть атеист.
Но куст, что рос средь скал,
Бедняге, чтоб не падал вниз,
«Соломинкою» стал…
Не столь надёжна мощь куста,
Обеих немощь рук,
Всё же заставили уста
Сказать такое вдруг:
«Умом я понял: Бог, Ты есть!
Подай спасенья глас!
Я стану вере предан весь!
Что делать мне сейчас?
А все грехи мои прости…»
Как гром средь бела дня
Вдруг голос: «КУСТИК ОТПУСТИ,
КОЛЬ ВЕРУЕШЬ В МЕНЯ!»
Казалось, Господа нашедший
Промолвил: «Я не сумасшедший!»
Кто к вере, наконец, пришёл,
Своим умом и убежденьем,
Так дай-то Бог, чтоб он нашёл
Тому и в сердце подтвержденье!
............
*Басня-притча УМ И СЕРДЦЕ под названием Подтверждение веры прозвучала в радиопередаче Radio Ortodoxa 10-2012 Храм Архангела Михаила г.Альтеа Испания Русская Православная Церковь Корсунская епархия читает диакон Владимир
ссылка
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
